приятельський

ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до при́ятель.

На вічну пам’ять листочкові, спаленому приятельською рукою в непевні часи [заголовок] (Л. Укр., І, 1951, 125);

[Ярчук:] Микола Андронович велів передати вам цей лист і свій приятельський привіт (Мик., І, 1957, 348);

// Власт. приятелям, друзям.

З газдинею зав’язалися у Марусі щирі, приятельські відносини (Хотк., II, 1966, 170);

Запанував той поблажливий приятельський тон, що буває не між близькими, зате давніми знайомими (Шовк., Людина.., 1962, 29).

Значення в інших словниках

1. приятельський — при́ятельський прикметник  Орфографічний словник української мови
2. приятельський — -а, -е. Прикм. до приятель. || Власт. приятелям, друзям.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. приятельський — ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, а, е. Прикм. до при́ятель. На вічну пам'ять листочкові, спаленому приятельською рукою в непевні часи [заголовок] (Леся Українка); [Ярчук:] Микола Андронович велів передати вам цей лист і свій приятельський привіт (І. Микитенко); // Власт.  Словник української мови у 20 томах
4. приятельський — ДРУ́ЖНІЙ (про ставлення, відносини тощо), БРАТЕ́РСЬКИЙ, БРА́ТНІЙ, БРАТЕ́РНІЙ рідше, БРА́ТСЬКИЙ рідше, ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, ТОВАРИ́СЬКИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, ЗЛА́ГІДНИЙ розм.; МИ́РНИЙ, ДОБРОСУСІ́ДСЬКИЙ (між сусідами, країнами).  Словник синонімів української мови
5. приятельський — При́ятельський, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. приятельський — Приятельський, -а, -е Пріятельскій, дружескій.  Словник української мови Грінченка