пробачливий

ПРОБА́ЧЛИВИЙ, а, е. Здатний пробачати; вибачливий.

О пробачлива стримана мудрість юнацька! Скільки ніжності в ній, як вона володіє Почуттями,що мають прорватись зненацька (Перв., І, 1958, 551);

// Який виражає прощення за провину, поблажливість; який виражає прохання пробачити.

Ніколи не міг простити [Сивоок] Какорі того, що вчинив, не подарував жодного пробачливого погляду купцеві (Загреб., Диво, 1968, 158);

Вона слухала його мовчки, часом тільки коротка недовірлива й пробачлива усмішка пробігала в куточках її гарних уст (Перв., Дикий мед, 1963, 492).

Значення в інших словниках

1. пробачливий — проба́чливий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. пробачливий — -а, -е. Здатний пробачати; вибачливий. || Який виражає прощення за провину, поблажливість; який виражає прохання пробачити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пробачливий — ПРОБА́ЧЛИВИЙ, а, е. Здатний пробачати; вибачливий. О пробачлива стримана мудрість юнацька! Скільки ніжності в ній, як вона володіє Почуттями,що мають прорватись зненацька (Л.  Словник української мови у 20 томах
4. пробачливий — ВИБА́ЧЛИВИЙ (про голос, інтонацію тощо — який виражає вибачення провини, перепрошення), ПРОБА́ЧЛИВИЙ, ПРОБА́ЧНИЙ, ПЕРЕПРО́ШУВАЛЬНИЙ, ПОБЛА́ЖЛИВИЙ. Службовець прочитав папірець,.. і з вибачливою посмішкою сказав: — Нафти немає (О.  Словник синонімів української мови