пробийголова
ПРОБИ́ЙГОЛОВА, и, ч. і ж., розм. Відчайдушний бешкетник, призвідник сварок.
— Не бійтеся нічого, — говоріть правду, і я вас завіряю, що всіх тих пробийголів без усякого жалю я викину геть із мого виноградника (Вас., І, 1959, 243);
Найбільший заводіяка й шкода таборів, пробийголова й бандит Володька.. шкребе і чистить.. коня (Ю. Янов., IV, 1959, 69).
Словник української мови (СУМ-11)