пробубнити
ПРОБУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш. Док. до бубни́ти.
— Хто це розклеїв плакати по селу, Олексо? — спитав Іванко. — Ще пробубнити треба… (Томч., Закарп. опов., 1953, 19).
Словник української мови (СУМ-11)ПРОБУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш. Док. до бубни́ти.
— Хто це розклеїв плакати по селу, Олексо? — спитав Іванко. — Ще пробубнити треба… (Томч., Закарп. опов., 1953, 19).
Словник української мови (СУМ-11)