пробубніти
ПРОБУБНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док., перех. і без додатка. Те саме, що пробубоні́ти.
— Йой. а я тебе й не побачила. Ти чого йдеш по снігу? — Так мені коротша дорога, — пробубнів [Василько] під ніс (Турч., Зорі.., 1950, 156).
Словник української мови (СУМ-11)