пробубнити

ПРОБУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш.

Док. до бубни́ти.

– Хто це розклеїв плакати по селу, Олексо? – спитав Іванко. – Ще пробубнити треба... (М. Томчаній).

Значення в інших словниках

1. пробубнити — пробубни́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. пробубнити — див. сказати  Словник синонімів Вусика
3. пробубнити — -ню, -ниш. Док. до бубнити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. пробубнити — ПРОБУБНИ́ТИ, ню́, ни́ш. Док. до бубни́ти. — Хто це розклеїв плакати по селу, Олексо? — спитав Іванко. — Ще пробубнити треба… (Томч., Закарп. опов., 1953, 19).  Словник української мови в 11 томах