провинний
ПРОВИ́ННИЙ, ПРОВИ́НЕН, ви́нна, ви́нне.
1. Винний у чому-небудь.
Переказували, що.. на провинний полк чекає десь спереду дивізія, яка має арештувати його і виконати присуд (Вас., II, 1959, 44);
Скажи мені, що провинен? Чи не люблю, як повинен? (Чуб., V, 1874, 168).
2. Те саме, що винува́тий 2.
Вслухаючись у розмови дорослих про чоловіків, жінок, про родинне життя, Клим підмічав у тоні цих розмов щось неясне, часом провинне (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 55);
Провинний вигляд.
Словник української мови (СУМ-11)