прогризений
ПРОГРИ́ЗЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прогри́зти 1.
Двері рипнули на іржавих завісах, яскравий жмут сонячного проміння вдерся до комірчини, і вкрай спантеличений пацюк кинувся у прогризену в підлозі дірку (Донч., II, 1956, 10);
//
у знач. прикм. Нижні щелепи білок складаються з двох половинок, які з’єднані м’язами. Коли вони розслаблені, різці зближуються, а коли напружені — роз’єднуються. Встромивши стиснуті зуби в прогризену дірочку, звірок скорочує щелепні м’язи, а різці при цьому розходяться й розколюють горіх (Знання.., 1, 1973, 32).
Словник української мови (СУМ-11)