прогірклий

ПРОГІ́РКЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до прогі́ркнути.

Коли він був уже на вулиці, коли вдихнув.. прогіркле від димів.. повітря, в цеху прогримів вибух (Загреб., Спека, 1961, 163);

// у знач. прикм.

Обличчя моє мокре од сліз, безперестанку я ковтаю прогірклу слину (Кол., На фронті.., 1959, 142);

Божеволіють орди ворожі, І прогірклий вдаль стелеться дим… (Уп., Укр. поема, 1950, 125).

2. у знач. прикм. Неприємний, задушливий (про запах, повітря і т. ін.).

Після свіжого повітря в ніс ударив і відразу забив дух прогірклий запах тваринних випарів (Добр., Тече ріка.., 1961, 26).

3. у знач. прикм., перен. Викликаний гіркотою, прикрістю.

Могили йшли по всій землі, Світились чистими зірками, У кожнім місті і селі Лились прогірклими сльозами (Гірник, Стартують.., 1963, 51).

Значення в інших словниках

1. прогірклий — прогі́рклий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. прогірклий — див. гіркий  Словник синонімів Вусика
3. прогірклий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до прогіркнути. || у знач. прикм. 2》 у знач. прикм. Неприємний, задушливий (про запах, повітря і т. ін.). 3》 у знач. прикм., перен. Викликаний гіркотою, прикрістю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. прогірклий — ПРОГІ́РКЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до прогі́ркнути. Коли він був уже на вулиці, коли вдихнув .. прогіркле від димів .. повітря, в цеху прогримів вибух (П. Загребельний); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах
5. прогірклий — ВАЖКИ́Й (про повітря, запах — неприємний для вдихання, нюху), ТЯЖКИ́Й, ГУСТИ́Й, СПЕ́РТИЙ, ПРОГІ́РКЛИЙ (перев. у приміщенні). Яресько ще гостріше відчув, яким спертим, важким повітрям б'є з-під нар (О. Гончар); З залу вдарило тяжкою задухою (П.  Словник синонімів української мови