прогірклий
ВАЖКИ́Й (про повітря, запах — неприємний для вдихання, нюху), ТЯЖКИ́Й, ГУСТИ́Й, СПЕ́РТИЙ, ПРОГІ́РКЛИЙ (перев. у приміщенні). Яресько ще гостріше відчув, яким спертим, важким повітрям б'є з-під нар (О. Гончар); З залу вдарило тяжкою задухою (П. Загребельний); Стоїть густий дух од сіна (С. Васильченко); Після свіжого повітря в ніс ударив і відразу забив дух прогірклий запах тваринних випарів (С. Добровольський).
ГІРКИ́Й (який виражає горе, страждання), ПРОГІ́РКЛИЙ, РЕ́ВНИЙ, ГОРЮ́ЧИЙ фольк. (про сльози). Гірка посмішка перекривила Гнатове обличчя (П. Панч); Могили йшли по всій землі, Світились чистими зірками, У кожнім місті і селі Лились прогірклими сльозами (М. Гірник); Сідала (мати) то тут, то там у кутику і плакала ревними, гіркими сльозами (А. Крушельницький); Зажурився (козак), сердешний, і горючими сльозами вмивається (О. Стороженко).
Словник синонімів української мови