продовгуватий
ПРОДО́ВГУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що продовга́стий.
В продовгуватій кімнаті, заставленій стільцями,.. біля розісланої на столі карти стояв командуючий (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 108);
В Елеонори стрункий стан, круто зведені чорні брови, продовгуваті, схожі на сливи, очі, сповнені вогню (Чаб., Балкан. весна, 1960, 124);
В Андрія Орлика було трохи продовгувате лице з блідуватим пушком на верхній губі, бороді та висках (Чорн., Визвол. земля, 1950, 104).
Словник української мови (СУМ-11)