продірявлювати
ПРОДІРЯ́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОДІРЯ́ВИТИ, влю, виш; мн. продіря́влять; док., перех. Робити в чому-небудь дірку, отвір, рану і т. ін.
Личинка пильщика спочатку продірявлює листя, а після залишає від нього самі тільки жилки (Шкідн. поля.., 1949, 111);
Куля, що продірявила велику шибку вікна, вдарила по люстрі під стелею, засипала дрібним склом підлогу (Д. Бедзик, Підземні громи, 1971, 198);
— Що ж тут? Особиста помста чи політична акція? Як би там не було, а могли б Гнатові голову продірявити, і тоді думай, як хочеш (Тют., Вир, 1964, 189);
// Зношувати до дір (одежу, взуття і т. ін.).
Словник української мови (СУМ-11)