прокуріти

ПРОКУРІ́ТИ, ри́ть, док., розм.

1. Проїхати, пробігти і т. ін., здіймаючи пил, куряву вгору.

Автобус із приїжджими й господарями прокурів геть (Ю. Янов., II, 1954, 142);

*Образно. Ну так ось — Передо мною стежка. То кущами Прошелестить, то прокурить піском, То через ямку раптом перескочить (Вирган, В розп. літа, 1959, 203).

2. Вкритися, просякнути пилом, курявою.

Значення в інших словниках

1. прокуріти — прокурі́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. прокуріти — -рить, док., розм. 1》 Проїхати, пробігти і т. ін., здіймаючи пил, куряву вгору. 2》 Вкритися, просякнути пилом, курявою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. прокуріти — ПРОКУРІ́ТИ, ри́ть, док., розм. 1. Проїхати, пробігти і т. ін., здіймаючи пил, куряву вгору. Автобус із приїжджими й господарями прокурів геть (Ю. Яновський); * Образно. Ну так ось – Передо мною стежка.  Словник української мови у 20 томах