проложений

ПРОЛО́ЖЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до проложи́ти.

Опришок.. стояв хвильку, дивлячися на проложені скісно сині тіні (Хотк., II, 1966, 158);

// У знач. прикм.

По писаному було видко, що писар недалеко забіжить по тих проложених путях, котрими чванився перед матір’ю (Н.-Лев., І, 1956, 106);

// проло́жено,

безос. присудк. сл. — Се наче про мою матір проложено: «Мати наша, мати! Де нам тебе взяти?..» (Барв., Опов.., 1902, 228).

Значення в інших словниках

1. проложений — проло́жений дієприкметник прокладений розм., рідко  Орфографічний словник української мови
2. проложений — -а, -е, розм., рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до проложити. || проложено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови