проповідниця
ПРОПОВІ́ДНИЦЯ¹, і, ж. Жін. до пропові́дник.
Саме того дня, як писар збирав до себе свій конгрес, в село прийшла штундівська проповідниця, якась немолода вже дівка (Н.-Лев., IV, 1956, 156).
ПРОПОВІ́ДНИЦЯ², і, ж. Те саме, що амво́н.
— Світ ся валить, любенькі, — ще нині ж таки кричав би святець з проповідниці (Козл., Ю. Крук, 1957, 370);
Кілька вояків боязко підступили до сходів проповідниці (Ірчан, II, 1958, 321).
Словник української мови (СУМ-11)