проритий
ПРОРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прори́ти.
Рівчак, проритий глибоко, травою весь поріс… (Забіла, У.. світ, 1960, 72);
*Образно. Болем прорита душа проливає сльози, а очі сухі (Коб., І, 1956, 244).
Словник української мови (СУМ-11)ПРОРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прори́ти.
Рівчак, проритий глибоко, травою весь поріс… (Забіла, У.. світ, 1960, 72);
*Образно. Болем прорита душа проливає сльози, а очі сухі (Коб., І, 1956, 244).
Словник української мови (СУМ-11)