пророслий

ПРОРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до прорости́.

Вітри і сніг схрестились в чорнім полі, Земля у ранах кволиться навкруг. У пирієм пророслих скибах, на роздоллі, Мов сирота, самотній ржавий плуг (Стельмах, V, 1963, 46);

// У знач. прикм.

В погребі пахло діжкою з-під квашених огірків, пророслою картоплею, буряками та капустою (Перв., Дикий мед, 1963, 309);

Пророслий культурний пагінець прищипують, щоб зразу утворити добре розгалужену крону (Озелен. колг. села, 1955, 242).

Значення в інших словниках

1. пророслий — проро́слий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. пророслий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до прорости. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. пророслий — ПРОРО́СЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до прорости́. Вітри і сніг схрестились в чорнім полі, Земля у ранах кволиться навкруг. У пирієм пророслих скибах, на роздоллі, Мов сирота, самотній ржавий плуг (М. Стельмах); // у знач. прикм.  Словник української мови у 20 томах