просвічений

ПРОСВІ́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до просвіти́ти¹.

Сонце ще тільки здіймалося над небокраєм, і Нова Каховка була вся наскрізь просвічена його червонуватим ранішнім промінням (Жур., Вечір.., 1958, 148);

*Образно. Рентгеном самокритики я був просвічений не раз (Тич., III, 1957, 20);

// У знач. прикм.

Просвічене море іскриться, Піснями дзвенить далина (Воронько, Поезії, 1950, 153).

ПРОСВІ́ЧЕНИЙ², а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до просвіти́ти².

Вона бувала в гостях у священиків дуже рідко,.. зналася з матушками трохи більше просвіченими (Н.-Лев., IV, 1956, 44).

Значення в інших словниках

1. просвічений — просві́чений 1 дієприкметник пронизаний променями просві́чений 2 дієприкметник освічений рідко  Орфографічний словник української мови
2. просвічений — див. світлий  Словник синонімів Вусика
3. просвічений — I -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до просвітити I. || у знач. прикм. II -а, -е, рідко. Дієприкм. пас. мин. ч. до просвітити II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. просвічений — ПРОСВІ́ЧЕНИЙ¹, а, е. Дієпр. пас. до просвіти́ти¹. Сонце ще тільки здіймалося над небокраєм, і Нова Каховка була вся наскрізь просвічена його червонуватим ранішнім промінням (С. Журахович); З коминів аж до неба росли дими.  Словник української мови у 20 томах
5. просвічений — Просвічений, -а, -е Просвѣщенный; образованный. Україна вставала перед ним з своїм гордим, поетичним і добрим народом, багатим і просвіченим. Левиц. Пов. 175.  Словник української мови Грінченка