піввіку

ПІВВІ́КУ, невідм., ч.

1. Проміжок часу в п’ятдесят років; половина сторіччя.

Стару потягнуло до тієї хати, в яку її піввіку тому, обсипану зерном, у вінку, у стрічках, увів Михайло Чайченко (Стельмах, І, 1962, 33).

2. Вік, що дорівнює п’ятдесяти рокам.

І ми певні, що нас не один іще раз Ти [М. В. Лисенко] здивуєш своїми піснями, Що піввіку твого не для того прийшли, Щоб замовк ти, співучий, між нами! (Мирний, IV, 1955, 282).

Значення в інших словниках

1. піввіку — півві́ку іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. піввіку — незм. 1》 Проміжок часу в п'ятдесят років; половина сторіччя. 2》 Вік, що дорівнює п'ятдесяти рокам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. піввіку — ПІВВІ́КУ, невідм., ч. 1. Проміжок часу в п'ятдесят років; половина сторіччя. Стару потягнуло до тієї хати, в яку її піввіку тому, обсипану зерном, у вінку, у стрічках, увів Михайло Чайченко (М. Стельмах). 2. Вік, що дорівнює п'ятдесяти рокам.  Словник української мови у 20 томах