піввіку
ПІВВІ́КУ, невідм., ч.
1. Проміжок часу в п’ятдесят років; половина сторіччя.
Стару потягнуло до тієї хати, в яку її піввіку тому, обсипану зерном, у вінку, у стрічках, увів Михайло Чайченко (Стельмах, І, 1962, 33).
2. Вік, що дорівнює п’ятдесяти рокам.
І ми певні, що нас не один іще раз Ти [М. В. Лисенко] здивуєш своїми піснями, Що піввіку твого не для того прийшли, Щоб замовк ти, співучий, між нами! (Мирний, IV, 1955, 282).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- піввіку — півві́ку іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- піввіку — незм. 1》 Проміжок часу в п'ятдесят років; половина сторіччя. 2》 Вік, що дорівнює п'ятдесяти рокам. Великий тлумачний словник сучасної мови
- піввіку — ПІВВІ́КУ, невідм., ч. 1. Проміжок часу в п'ятдесят років; половина сторіччя. Стару потягнуло до тієї хати, в яку її піввіку тому, обсипану зерном, у вінку, у стрічках, увів Михайло Чайченко (М. Стельмах). 2. Вік, що дорівнює п'ятдесяти рокам. Словник української мови у 20 томах