підбріхувати
ПІДБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ПІДБРЕХА́ТИ, брешу́, бре́шеш, док., розм. Додавати брехні в розповіді про кого-, що-небудь.
Їй дуже друга невістка підбріхувала на Горпину (Григ., Вибр., 1959, 122);
Не сховаєш в мішку шила, Враз цареві «доложили», Підбрехали ще ік тому (Манж., Тв., 1955, 201);
*Образно. Десь підбріхують сурми, весь час засмучуючи диригента (Довж., III, 1960, 412);
// Допомагати кому-небудь брехати.
— Я буду починати брехати, а ти підбріхуй (Кв.-Осн., II, 1956, 488).
Словник української мови (СУМ-11)