піддача

ПІДДА́ЧА, і, ж., розм. Дія за знач. піддава́ти, підда́ти.

Хвороба ця — відрив од живого життя мас, безхребетність, безгрунтовність. Одрив од революційної громадської роботи, піддача найслабших смертоносному впливові бацил буржуазного суспільства (Еллан, II, 1958, 181).

◊ На підда́чу — додатково до чого-небудь.

Коли я бачу, як на небі туча тучить, — душу всю мою озвучить громом гніву! — й на піддачу блискавками намогучить (Тич., II, 1957, 119).

Значення в інших словниках

1. піддача — підда́ча іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. піддача — -і, ж., розм. Дія за знач. піддавати, піддати. На піддачу — додатково до чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. піддача — ПІДДА́ЧА, і, ж., розм. Дія за знач. піддава́ти, підда́ти. ◇ (1) На підда́чу – додатково до чого-небудь. Коли я бачу, як на небі туча тучить, – душу всю мою озвучить громом гніву! – й на піддачу блискавками намогучить (П. Тичина).  Словник української мови у 20 томах