підлесливий
ПІДЛЕ́СЛИВИЙ, а, е. Схильний підлещуватися до кого-небудь.
Юрко був розумний, хитрий та підлесливий (Н.-Лев., III, 1956, 288);
Письменник [І. Нечуй-Левицький] показує тут згубний вплив, що його справила на селянку панська психологія: Кайдашиха чванлива, підлеслива, жорстока у поводженні з біднішими за неї (Рад. літ-во, 5, 1963, 110);
// Який містить у собі лестощі, виражає улесливість (про погляд, ставлення, вислів і т. ін.).
Пріор, хоч і не зводив з патера Гаудентія свого пильного погляду, не слухав уже його підлесливої, трохи во́давої [водявої] і одностайної бесіди (Фр., II, 1950, 170);
Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу ухмилку і виконання всіх, найдурніших навіть, велінь (Хотк., II, 1966, 55);
// у знач. ім. підле́сливий, вого, ч. Людина, схильна до лестощів.
Бережись підлесливого, як потайного собаки! (Укр.. присл.., 1955, 159).
Словник української мови (СУМ-11)