підмощувати
ПІДМО́ЩУВАТИ, ую, уєш. недок., ПІДМОСТИ́ТИ, ощу́, о́стиш, док., перех.
1. Мостити трохи або додатково.
2. розм. Підкладати або підстелювати під що-небудь; за допомогою чогось робити вищим.
— Чом ви, Ольго Семенівно, не підмощуєте собі горба, як виряджаєтесь під монастир? (Н.-Лев., IV, 1956, 319);
— А як вас звати? — запитав Васько, підмощуючи для неї сіно, щоб їй м’якше було сидіти (Шиян, Баланда, 1957, 55);
Дома вона мерзла в обідраній нечупарній хаті, спала на голому полу, тільки в голови підмостивши поганеньку подушечку (Гр., І, 1963, 431);
Митрик підмостив під щоку кулак, розчервонівся уві сні (Донч., V, 1957, 359);
// Мостити, класти що-небудь усередину чогось.
Я одягнувся в що мав. Поверх батькових чобіт натяг глибокі калоші. А щоб не спадали — підмостив житньої соломи (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 11).
Словник української мови (СУМ-11)