підмощений
ПІДМО́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до підмости́ти.
[Єфрем:] Гребля вузенька, підмощена гнойком та соломкою, вся так і двигтить, здається, що ось-ось за водою піде (Кроп., IV, 1959, 349);
Тамара відчувала, як дерев’яніють ноги, як примерзло до землі підмощене під коліна плаття (Хижняк, Тамара, 1959, 197);
// підмо́щено, безос. присудк. сл.
Тут вряд вози, біля возів підмощено землі, щоб коні стояли передком на горбку, — тоді вони поставніші, рівніші… (Вишня, І, 1956, 53).
Словник української мови (СУМ-11)