підозріння

ПІДОЗРІ́ННЯ, я, с. Те саме, що підо́зра.

Качан із підозрінням подивився на Настю (Вас., І, 1959, 285);

Християн хапали по першому підозрінню і віддавали в цирку хижакам або палили замість смолоскипів по цісарських садах (Тулуб, Людолови, І, 1957, 152);

Глущукові в голову закралося підозріння, що Олімпіада могла прийти до Артьомова та умовити, щоб не відрізали в неї ліпшого грунту (Чорн., Визвол. земля, 1959, 195).

Кида́ти підозрі́ння на кого — обвинувачувати кого-небудь у чомусь, підозрюючи.

Кидати на когось підозріння за вбійство [убивство] — то не жарт (Фр., І, 1955, 100);

Наво́дити на підозрі́ння — давати підставу підозрювати.

Талан був тоді дуже невигідним даром, бо наводив на підозріння в безхарактерності (Л. Укр., IV, 1954, 133).

Значення в інших словниках

1. підозріння — підозрі́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підозріння — -я, с. Те саме, що підозра. Наводити на підозріння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підозріння — хохл. (подозреніе) підозра підозра  Словник чужослів Павло Штепа
4. підозріння — ПІДОЗРІ́ННЯ, я, с. Те саме, що підо́зра. Качан із підозрінням подивився на Настю (С. Васильченко); Християн хапали по першому підозрінню і віддавали в цирку хижакам або палили замість смолоскипів по цісарських садах (З.  Словник української мови у 20 томах
5. підозріння — ЗДО́ГАД (думка, що ґрунтується на ймовірності, можливості чого-небудь), ЗДО́ГА́ДКА, ДО́ГА́ДКА, ДО́ГАД рідко; ПРИПУ́ЩЕННЯ, ГІПО́ТЕЗА (на підставі якихось неповних даних); ДО́МИСЕЛ (наслідок розмірковування); ПІДО́ЗРА...  Словник синонімів української мови