підставляння
ПІДСТАВЛЯ́ННЯ, я, с. Дія за знач. підставля́ти.
З станції вискочив молодий повновидий поштмейстер і виніс ослін, ніби місток на ніжках, зроблений зумисне для підставляння під омнібус пасажирам (Н.-Лев., II, 1956, 390);
В багатьох колгоспах і радгоспах не приділяють належної уваги підставлянню підпор під урожайні дерева яблуні, груші і сливи (Колг. Укр., 5, 1958, 36);
Це не був уклін [старшин], а тільки підставляння шиї (Ле, Наливайко, 1957, 424).
Словник української мови (СУМ-11)