підстрибнути
ПІДСТРИБНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до підстри́бувати.
Далі засміявся [Семен], підстрибнув і тихенько, навшпиньках почав витанцьовувати (Вас., І, 1959, 327);
Крутнулась [Катерина] на каблучках, підстрибнула, мов м’ячик (Руд., Остання шабля, 1959, 371);
Грюкнув [Білоконь] кулаком по столу — підстрибнув хліб і ніж на піваршина (Довж., І, 1958, 70);
Він рвучко підстрибнув до гітлерівця, і той навіть зойкнути не встиг, як давкий кляп забив йому рота (Кучер, Голод, 1961, 412).
Словник української мови (СУМ-11)