підтвердження

ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. підтве́рдити.

Історичне значення перемоги соціалізму в СРСР полягає в тому, що в досвіді нашої партії і народу марксистсько-ленінське вчення про будівництво нового суспільства дістало широке і незаперечне підтвердження (50 р. Вел. Жовтн. соц. рев., 1967, 25);

Мов на підтвердження дідусевих слів, чорну хмару враз пронизала покручена вогненна стріла (Збан., Мор. чайка,1959, 136).

2. Те, що підтверджує, чим підтверджується що-небудь.

Гетьман Брюховецький дістав звання боярина і підтвердження на рангове володіння Гадячем з усіма околицями (Іст. УРСР, І, 1953, 282);

[Оксана:] Візьміть під варту його. У трюм ведіть. Тримати там, аж поки не прибуде підтвердження з Москви (Корн., I, 1955,62).

Значення в інших словниках

1. підтвердження — підтве́рдження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підтвердження — -я, с. 1》 Дія за знач. підтвердити. 2》 Те, що підтверджує, чим підтверджується що-небудь. 3》 У системах передачі даних – керувальне повідомлення або сигнал керування, які видаються у відповідь на прийняте повідомлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підтвердження — ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. підтве́рдити. Мов на підтвердження дідусевих слів, чорну хмару враз пронизала покручена вогненна стріла (Ю. Збанацький). 2. Те, що підтверджує, чим підтверджується що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. підтвердження — ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий).  Словник синонімів української мови