підтвердження

ДО́ВІД (певне міркування або факт, що наводиться, щоб ствердити істинність чогось), ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, СВІ́ДЧЕННЯ, ПОСВІ́ДЧЕННЯ рідше, АРГУМЕ́НТ книжн., РЕЗО́Н розм., ПРИТИ́КА розм.; ДО́КАЗ (перев. фактичний, речовий). Без ніякого доводу його обвинувачено в страшному злочинстві, зганьблено, закинуто в тюрму (І. Франко); Зовнішня краса світу в його (П. Тичини) поезії виступає як підтвердження душевної краси людини (А. Малишко); — В людській натурі є потяг до ідеальних гармоній — свідченням тому хоча б математика, логіка, музика(О. Гончар); Біографічні дані нічого не додають, а служать хіба документом, посвідченням правильності передачі автором ідеології свого класу (В. Еллан); З великим-великим трудом, випадково напавши на якісь переконуючі аргументи, удалося йому нарешті сяк-так заспокоїти побратимів (Г. Хоткевич); Шкода мою вам гальмувати помсту. Холодні тут резони не поможуть (переклад П. Куліша); Баби раді, що зорудували з моєї притики своє діло (в адвоката), просять мене на могорич (Лесь Мартович); Крім Джмелика, було заарештовано чоловік вісім хуторян, яких через тиждень, за відсутністю доказів, випустили (Григорій Тютюнник). — Пор. I. 1. підста́ва.

Значення в інших словниках

1. підтвердження — підтве́рдження іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. підтвердження — -я, с. 1》 Дія за знач. підтвердити. 2》 Те, що підтверджує, чим підтверджується що-небудь. 3》 У системах передачі даних – керувальне повідомлення або сигнал керування, які видаються у відповідь на прийняте повідомлення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. підтвердження — ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. підтве́рдити. Мов на підтвердження дідусевих слів, чорну хмару враз пронизала покручена вогненна стріла (Ю. Збанацький). 2. Те, що підтверджує, чим підтверджується що-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. підтвердження — ПІДТВЕ́РДЖЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. підтве́рдити. Історичне значення перемоги соціалізму в СРСР полягає в тому...  Словник української мови в 11 томах