підігнути —
підігну́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
підігнути —
[п'ід'ігнутие] -ну, -д'ігнеиш/-д'ігнеш, -д'ігнеимо, -д'ігнеитеи/-д'ігнеите; нак. -ни, -н'іт'
Орфоепічний словник української мови
підігнути —
див. підгинати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
підігнути —
ПІДІГНУ́ТИ див. підгина́ти.
Словник української мови у 20 томах
підігнути —
піджима́ти (підгорта́ти, підгина́ти і т. ін.) / піджа́ти (підгорну́ти, підігну́ти, підібга́ти і т. ін.) хвіст (хвоста́). 1. Втрачати упевненість, пиху, злякавшись чи засоромившись наслідків своїх дій, вчинків або відчуваючи свою провину.
Фразеологічний словник української мови
підігнути —
ПІДІБГА́ТИ (ПІДОБГА́ТИ рідко) (ноги, хвіст тощо — підгорнути під себе або притиснути до себе), ПІДІГНУ́ТИ, ПІДІБРА́ТИ (ПІДОБРА́ТИ рідко), ПІДЖА́ТИ розм.; ПІДКО́РЧИТИ розм. (ноги). — Недок.: підбира́ти, підгина́ти, піджима́ти, підко́рчувати.
Словник синонімів української мови
підігнути —
Підігнути, -ся см. підгинати, -ся.
Словник української мови Грінченка