пікантний
ПІКА́НТНИЙ, а, е.
1. Гострий на смак, пряний (про соус, підливу і т. ін.).
2. перен. Який викликає гострий інтерес, зацікавленість своєю незвичайністю, сенсаційністю і т. ін.
Труби блищали на сонці, як золото, й при білих конях надавали картині щось дуже пікантне й героїчне (Н.-Лев., III, 1956, 133);
Тітка Прохіра докладно.. випитала в Гашіци всі подробиці пікантної справи (Коцюб., І, 1955, 249);
По цілій Косівщині з уст в уста передавалася пікантна новинка о тім, як попадя криворівська цілувала привселюдно Марусяка на храму в Яворові (Хотк., II, 1966, 76);
// Не зовсім пристойний.
Чоловіки переходили до кабінету курити, і там уже починалася інша розмова, а як були самі, без дам, то навіть і на дуже пікантні теми (Головко, II, 1957, 278);
Там [на іменинах] ми тільки пили, їли, курили, грали в карти та пробавлялись пікантними анекдотами (Збірник про Кроп., 1955, 65);
// Який своїм привабливим виглядом викликає хтивість; звабливий.
Пікантна жінка.
Словник української мови (СУМ-11)