піль

ПІЛЬ, виг., мисл. Уживається як наказ собаці кидатись на дичину.

Ганський їх [псів] заохочував і підганяв владним і суворим окриком. — Піль! Піль! (Рибак, Помилка.., 1956, 117);

— Піль! — Сетер, як йому в таких випадках і належить, стрибає прожогом уперед, з-під нього — ф-р-р-р! — перепілка (Вишня, II, 1956, 268).

Значення в інших словниках

1. Піль — Піль прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
2. піль — виг., мисл. Уживається як наказ собаці кидатись на дичину.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. піль — ПІЛЬ, виг., мисл. Уживається як наказ собаці кидатись на дичину. Ганський їх [псів] заохочував і підганяв владним і суворим окриком. – Піль! Піль! (Н. Рибак); – Піль! – Сетер, як йому в таких випадках і належить, стрибає прожогом уперед, з-під нього – ф-р-р-р! – перепілка (Остап Вишня).  Словник української мови у 20 томах