піпетка
ПІПЕ́ТКА, и, ж. Скляна трубочка з гумовим наконечником для набирання, втягування рідини і випускання її краплями.
Закапування крапель в очі провадять піпеткою (Заг. догляд за хворими, 1957, 164);
Хворого прийняв [ветеринар], Щось з піпетки капа… (С. Ол., Вибр., 1959, 258).
Словник української мови (СУМ-11)