пісковий
ПІСКОВИ́Й, а́, е́.
1. Прикм. до пісо́к 1.
Злякана отара помчала світ за очі, і піскова хуртовина гнала її все далі… (Тулуб, В степу.., 1964, 72);
// Який складається з піску.
Цікавою у Стрілецькому степу є рослинність піскових схилів, яка пов’язана з місцем виходу пісків (Укр. бот. ж., XII, 2, 1956, 53);
// Який вміщує в собі багато піску.
Його хатина — з решти корабля, На неї білий шум прибою бризка, І в ніч осінню піскова земля Його гойдає ніжно, мов колиска (Рильський, І, 1956, 59).
2. Який діє за допомогою пересипання піску.
Пісковий годинник вперше застосували у середні віки, тобто пізніше від водяного і сонячного (Наука.., 12, 1960, 17).
Словник української мови (СУМ-11)