пічкурик
ПІЧКУ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пічку́р¹.
Ловили [пастушки] сорочками, позав’язувавши рукава, пічкуриків (Ю. Янов., II, 1954, 155).
Словник української мови (СУМ-11)ПІЧКУ́РИК, а, ч. Зменш.-пестл. до пічку́р¹.
Ловили [пастушки] сорочками, позав’язувавши рукава, пічкуриків (Ю. Янов., II, 1954, 155).
Словник української мови (СУМ-11)