рабовласник
РАБОВЛА́СНИК, а, ч. У рабовласницькому суспільстві — власник, володар рабів та всіх засобів виробництва.
Рабовласники і раби — перший великий поділ на класи (Ленін, 39, 1973, 65);
Рабовласник вважав раба такою ж своєю власністю, як і всяку іншу належну йому річ (Іст. СРСР, І, 1956, 10);
Нелюдські вчинки білих рабовласників, їх могутність і жорстокість спричинялись до запустіння цілих океанських архіпелагів (Довж., Зач. Десна, 1957, 440).
Словник української мови (СУМ-11)