радіоактивність
РАДІОАКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Самочинний або штучно викликаний розпад атомних ядер деяких хімічних елементів, який супроводжується випромінюванням елементарних частинок: електронів, позитронів і т. ін.
Довільне випускання речовинами променів, що не сприймаються оком, було назване радіоактивністю, а речовини, що випускають ці промені, — радіоактивними речовинами (від латинського слова «радіус» — промінь) (Хімія, 9, 1956, 21);
Відкриття радіоактивності дало людині могутній засіб для вивчення внутрішньої будови атома (Наука.., 10, 1962, 36);
Деякі хімічні елементи мають природну радіоактивність — ядра їх атомів можуть довільно розпадатися з утворенням нового елемента і випромінювання (Рад. Укр., 13.VII 1965, 4).
Словник української мови (СУМ-11)