радіоактивність

Розпад атомних ядер деяких хіміч. елементів з одночасним випромінюванням альфа-, бета-частинок, а також нейтрино і гамма-променів; буває природна або штучна (викликана бомбардуванням певного ядра, ск., протонами чи нейтронами); радіоактивними елементами є, зокрема, уран, плутоній, радій; радіоактивні ізотопи містять, ск., вуглець (¹⁴С), калій (⁴⁰К), кобальт (⁶⁰Cо); природну р. відкрив 1896 А.А. Беккерель, штучну 1934 І. та Ф. Жоліо-Кюрі.

Значення в інших словниках

1. радіоактивність — радіоакти́вність іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. радіоактивність — -ності, ж. Самочинний або штучно викликаний розпад атомних ядер деяких хімічних елементів, який супроводжується випромінюванням елементарних частинок: електронів, позитронів і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. радіоактивність — РАДІОАКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Спонтанний або штучно викликаний розпад атомних ядер деяких хімічних елементів, який супроводжується випромінюванням елементарних частинок: електронів, позитронів і т. ін.  Словник української мови у 20 томах
4. радіоактивність — радіоакти́вність (від радіо... і активність) спонтанне (зумовлене внутрішніми причинами) перетворення атомних ядер та елементарних частинок на інші ядра та елементарні частинки.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. радіоактивність — Радіоакти́вність, -ности, -ності, -ністю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. радіоактивність — РАДІОАКТИ́ВНІСТЬ, ності, ж. Самочинний або штучно викликаний розпад атомних ядер деяких хімічних елементів, який супроводжується випромінюванням елементарних частинок: електронів, позитронів і т. ін.  Словник української мови в 11 томах