разюче
РАЗЮ́ЧЕ. Присл. до разю́чий.
Особливо разюче діяв сатиричний бич народної творчості проти фашистських загарбників (Рильський, III, 1956, 151);
Вони [брати] разюче схожі між собою, — обоє широколиці, обоє світлоброві (Вол., Сади.., 1950, 73).
Словник української мови (СУМ-11)