райдуга
РА́ЙДУГА, рідше РА́ДУГА, и, ж. Те саме, що весе́лка.
Заломлення сонячного світла у водяних краплях, що утворюються в атмосфері, супроводиться розкладанням його на кольорові промені; цим пояснюється утворення райдуги (Курс фізики, III, 1956, 322);
Спостерігаючи на небі радугу, ми наочно переконуємося, що швидкість поширення променів різної колірності у водяних краплях різна (Око і сонце, 1953, 24);
*Образно. Уже світлішає над гаєм Дощем пахучим день промок. По воду райдуга спускає Кінці коромисла в ставок (Стельмах, Жито.., 1954, 111);
*У порівн. Роса спалахнула, мов райдуга та… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 360).
◊ Всіма́ кольора́ми ра́йдуги — багатьма різними барвами.
Бризки фонтанів, що переливалися на сонці всіма кольорами райдуги, засліпили враз очі (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 69).
Словник української мови (СУМ-11)