раптово
РАПТО́ВО. Присл. до рапто́вий.
Дощ згас так само раптово, як і напустився (Гончар, І, 1954, 8);
Бій, що так раптово почався, так само раптово й затих (Цюпа, Три явори, 1958, 19);
Люба зірвалася з місця раптово, ніби з-під тахти хтось штрихнув її голкою (Собко, Справа.., 1959, 284).
Словник української мови (СУМ-11)