рвачко
РВА́ЧКО, розм., рідко. Присл. до рвачки́й.
Раптом десь збоку.. ревнули рвачко й загрозливо гудки повітряної тривоги (Крот., Сини.., 1948, 262);
Рільник рвачко повернувсь до голови і щось сказав (Головко, І, 1957, 307).
Словник української мови (СУМ-11)