рвачкий
РВАЧКИ́Й, а́, е́, розм., рідко. Те саме, що рвучки́й.
Рвачкий вітер бив у лице, снігом заліплював очі (Коцюб., І, 1955, 31);
Аврелія молоденька, вродлива дівчина, в голосі і рухах є щось нервове, рвачке (Л. Укр., III, 1952, 274);
— Він, взагалі, не рвачкий до праці (Ле, Міжгір’я, 1953, 464).
Словник української мови (СУМ-11)