реабілітований
РЕАБІЛІТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до реабілітува́ти.
[Віктор:] Ви?! Той самий?.. [Антін:] Той самий. Не бійтесь, я не втік з заслання. І навіть не амністований. Просто реабілітований (Лев., Нові п’єси, 1956, 102);
// реабіліто́вано, безос. присудк. сл.
Якось гімназист Зося, бешкетуючи.., ненароком влучив квачем у царський портрет. Бешкетника після батьківської випарки за добрий подарунок директорові гімназії було повністю реабілітовано (Речм., Весн. грози, 1961, 110).
Словник української мови (СУМ-11)