1. Словник української мови в 11 томах

реабілітований

РЕАБІЛІТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до реабілітува́ти.

[Віктор:] Ви?! Той самий?.. [Антін:] Той самий. Не бійтесь, я не втік з заслання. І навіть не амністований. Просто реабілітований (Лев., Нові п’єси, 1956, 102);

// реабіліто́вано, безос. присудк. сл.

Якось гімназист Зося, бешкетуючи.., ненароком влучив квачем у царський портрет. Бешкетника після батьківської випарки за добрий подарунок директорові гімназії було повністю реабілітовано (Речм., Весн. грози, 1961, 110).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. реабілітований — реабіліто́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. реабілітований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до реабілітувати. || реабілітовано, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. реабілітований — РЕАБІЛІТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до реабілітува́ти. [Віктор:] Ви?! Той самий?.. [Антін:] Той самий. Не бійтесь, я не втік з заслання. І навіть не амністований. Просто реабілітований (О. Левада); // реабіліто́вано, безос. пред. Словник української мови у 20 томах
  4. реабілітований — Реабіліто́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)