ремонтик

РЕМО́НТИК, а, ч. Зменш. до ремо́нт 1.

[Морж (підходить до картини, провів долонею по рамі):] Поліровка стара, добра, але ремонтик потрібен… (Корн., Чому посміх. зорі, 1958, 44);

Вже скільки місяців вони [німці] розбирають завали, хочуть налагодити силове господарство, щоб хоч сякий-такий ремонтик можна було провадити (Ю. Янов., І, 1954, 172);

— Товаришу багермейстер, трубопровід наш дуже латаний. Ремонтик невеличкий не завадив би (Донч., II, 1956, 182).

Значення в інших словниках

1. ремонтик — ремо́нтик іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ремонтик — -а, ч. Зменш. до ремонт 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ремонтик — РЕМО́НТИК, а, ч. Зменш. до ремо́нт 1. [Морж (підходить до картини, провів долонею по рамі):] Поліровка стара, добра, але ремонтик потрібен... (О.  Словник української мови у 20 томах