Словник української мови в 11 томах

ремісникувати

РЕМІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Займатися ремеслом (у 1 знач.).

— Раніш король забороняв нам ремісникувати, і ми мусили жити з самого лихварства (Тулуб, Людолови, І, 1957, 118).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. ремісникувати — ремісникува́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
  2. ремісникувати — див. працювати  Словник синонімів Вусика
  3. ремісникувати — -ую, -уєш, недок., розм. Займатися ремеслом (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ремісникувати — РЕМІСНИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., розм. Займатися ремеслом (у 1 знач.). – Раніш король забороняв нам ремісникувати, і ми мусили жити з самого лихварства (З. Тулуб).  Словник української мови у 20 томах
  5. ремісникувати — Ремісникува́ти, -ку́ю, -ку́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)