ренесанс
РЕНЕСА́НС, у, ч.
1. Період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи, що внаслідок зародження капіталізму змінив середньовіччя у XIV-XVI ст.;
Відродження.
— Се [розлучення з чоловіком] ціла історія, чисто як із італійської новели з часів Ренесансу (Фр., VIII, 1952, 106);
// перен. Взагалі розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду.
Своєрідний ренесанс переживав на Україні пришелець з минулих століть — орган. — «Срібна» музика, що звучала на повний голос у XVI-XVIII століттях, знову повертається до слухачів у своїй чудовій красі (Наука і культура, 1971, 300);
Ренесанс всієї радянської і, зокрема, нашої української літератури розпочався в жовтні сімнадцятого року й продовжується ось уже більше п’ятдесяти років (Літ. Укр., 25.V 1971, 4).
2. Архітектурний стиль епохи Відродження, який змінив готичний і сприйняв елементи греко-римської архітектури з великою кількістю рельєфних прикрас.
Має цей палац усередині 58 кімнат, а всіх приміщень (балконів, переходів) — 116. Домінує стиль ренесанс (Вишня, І, 1956, 165).
Словник української мови (СУМ-11)