ренесанс
РЕНЕСА́НС, у, ч.
1. Період ідеологічного й культурного розквіту в ряді країн Європи, що змінив середньовіччя у XIV–XVI ст.; Відродження.
– Се [розлучення з чоловіком] ціла історія, чисто як із італійської новели з часів Ренесансу (І. Франко);
// перен. Узагалі розквіт, піднесення чого-небудь, що було в стані занепаду.
Своєрідний ренесанс переживав на Україні пришелець з минулих століть – орган. – “Срібна” музика, що звучала на повний голос у XVI –XVIII століттях, знову повертається до слухачів у своїй чудовій красі (з наук.-попул. літ.).
2. Архітектурний стиль епохи Відродження, який змінив готичний і сприйняв елементи греко-римської архітектури з великою кількістю рельєфних прикрас.
Має цей палац усередині 58 кімнат, а всіх приміщень (балконів, переходів) – 116. Домінує стиль ренесанс (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)